Практично єдиним способом забезпечити комфортну температуру в приміщенні у спекотний сезон є встановлення кліматичної системи. Існує багато типів кондиціонерів, які відрізняються за потужністю, призначенням, типом, зовнішнім виглядом і доступним функціоналом. Про те, як підібрати кліматичне обладнання для дому та як встановити спліт-систему самостійно йтиметься у цьому невеликому огляді.
Специфіка вибору кондиціонера для житла
Вихідним параметром для вибору домашньої спліт-системи є потужність приладу. Якщо заощадити та придбати кондиціонер недостатньої потужності, він навіть працюючи безперервно, не зможе забезпечити комфортну температуру. При цьому суттєво збільшиться витрата електрики та скоротиться термін експлуатації. Додатково потрібне чищення кондиціонера.
Зазвичай щодо необхідної потужності користуються співвідношенням: 1 кВт на кожні 10 кв.м площі приміщення (при висоті стель до 3 метрів). Крім цього, до отриманого значення слід додатково додати:
- 25-30%, якщо приміщення знаходиться на сонячній стороні;
- 0,2-0,3 кВт на кожен тепловипромінюючий побутовий прилад;
- 100 Вт на кожну людину, що постійно знаходиться в кімнаті.
Оскільки торгівля пропонує кондиціонери зі стандартними параметрами, потужність приладу, що купується, завжди повинна бути вищою за розрахункову.
Залежно від розв'язуваних завдань можна вибрати тип відповідного кондиціонера. Існує кілька типів кліматичних приладів:
- Настінні. Це найпоширеніший тип побутових кліматичних систем. Обладнання складається з внутрішньої та зовнішньої частин (блоків). Завдяки виносу найгучніших компонентів (компресор та вентилятор) назовні, всередині приміщення навіть при роботі в режимі максимального охолодження забезпечується тиша.
- Касетні. Призначені для великих будівель із високими стелями. Монтується в міжстельовому просторі. Є можливість подачі повітря ззовні та розподілу потоків у кілька сторін одночасно.
- Канальні. Холодне повітря в таких моделях надходить по спеціальних повітроводах. Призначені для великих приміщень.
- Підлогово-стельові. Відрізняються простотою монтажу, низькими шумовими параметрами, рівномірним розподілом потоків повітря. Великий набір опцій. Головний недолік – висока ціна.
- Підлога. По функціоналу і конструкції подібний до настінних спліт-систем, але кімнатний блок розміщується на підлозі. Завдяки цьому спрощується монтаж та доступ до обладнання. Також підвищується ефективність роботи у режимі обігріву.
- Мобільні. У таких моделях повітрообмін із зовнішнім середовищем здійснюється через гофротрубу, яка виводиться у вікно або отвір у стіні. Кондиціонер можна переміщати приміщеннями. Має майже всі функції, як і настінна спліт-система. Серед недоліків – відносно висока вартість та підвищений шум.
- Віконні. Складаються з одного модуля, в якому вміщені всі вузли. До переваг відносять невисоку ціну, простоту монтажу та можливість переустановки. Має підвищений шум та скорочений набір функцій.
Тип кліматичної системи вибирають залежно від призначення, площі та особливостей приміщення, а також необхідних кліматичних параметрів.
Порядок встановлення кондиціонера
Оскільки монтаж спліт-систем включає багато операцій, що вимагають спеціальних пристосувань, обладнання та навичок, цю процедуру потрібно довірити фахівцям з встановлення та ремонту кондиціонерів.
Перш ніж приступати до монтажу, необхідно вивчити посібник користувача, вибрати місце розташування зовнішнього та внутрішнього модулів, скласти схему монтажу, а також підготувати необхідний інструмент, холодоагент та пристрої для заправки контуру. Установка виконується у кілька етапів:
- Встановлюється кімнатний блок. Розмічаються та висвердлюються отвори, встановлюються дюбелі. Підвішується та вирівнюється за рівнем касета.
- Підготовляється штроба для прокладання міжблочних трубопроводів, електрокабелів та дренажу, свердлиться отвір у зовнішній стіні. У цьому необхідно забезпечити нахил магістралі 1:100 для мимовільного стікання конденсату дренажем.
- Кронштейни зовнішнього блоку підвішуються на анкері. Встановлюється сам модуль та вирівнюється за рівнем.
- Готуються та прокладаються міжблочні комунікації. Мідні трубки обрізаються на потрібну довжину труборізом, краї обробляються рімером, на трубки надягають теплоізоляційні поліуретанові шланги. Разом з електрокабелем та дренажним шлангом трубопроводи укладаються в штроби. Для згинання мідних магістралей використовують трубогиб.
- Провідники електрокабелю підключаються до контактів внутрішнього та зовнішнього блоків згідно зі схемою. Дренажна трубка приєднується до кімнатного блоку і виводиться назовні на відстань не менше 60 см або підключається до трійника каналізації.
- Мідні трубки приєднують до блоків спліт-системи. Для цього їх розвальцьовують і фіксують на блоках гайками.
- За допомогою вакуумного насоса систему вакуумують (видаляють з контуру вологу та повітря) та заповнюють фреоном, використовуючи спеціальний пристрій – манометричний колектор.
Тип фреону зазвичай вказаний у посібнику користувача та на табличці зовнішнього модуля.
Коментарі ()